Головна » Статті » Архітектурні пам'ятки

Болдині гори
Болдині гори
Перше, що відкривається очам подорожнього, коли він під'їжджає до Чернігова по Київському шосе, - це мальовничі Болдині гори, увінчані золотоверхими храмами. 
   
 Болдині гори - візитна картка міста, свідок його сивої давнини. Назва ця пішла від давньоруського слова "болд", що означає "дуб". Рештки дубового гаю, які складаються з вікових дерев цієї породи, ще й досі зберігаються в західній частині Болдиних гір в урочищі Маліїв рів. 
   
 Піднімаючись над заплавою Десни на висоту до 35 метрів і охоплюючи її широкою дугою, Болдині гори є природною домінантою чернігівського ландшафту. Ще в язичницькі часи їх територія використовувалась місцевим населенням в сакральному значенні. 
   
 Тут до наших днів зберігся один з найбільших давньоруських могильників, який нараховує більше 200 поховальних насипів. Перші з них з'явились тут ще в IX - X сторіччях. Найбільші з них - Гульбище і Безіменний - увійшли у всі підручники вітчизняної історії. З першим з них пов'язана легенда про богатиря, який став прообразом билинного Іллі Муромця - захисника землі Руської. Підставою для такого припущення стали результати розкопок цього кургану. Як відомо, язичники спалювали своїх небіжчиків. 
   
 В Гульбищі археологи виявили обряд кремації і незвичайно великих розмірів меч, найбільший з відомих давньоруських мечів, а також інші предмети екіпірування вершника, дуже великі за своїми розмірами. 
 З Болдиної гори, де височить курган Гульбище, видно в заплаві Десни Святий гай, в якому знаходиться озеро, де наприкінці X ст. хрестили чернігівців. 
   
 З часом Чернігів стає великим релігійним центром Київської Русі. У 1069 році сюди прибув засновник всесвітньо відомої Києво-Печерської лаври чернець Антоній і створив на південній околиці міста підземний монастир. Ця обитель змінила кілька назв і іменувалась спочатку Болдиним монастирем, потім Богородицьким і, нарешті, Іллінським. В наш час  тут створено музей, а печери названі ім'ям Антонія. 

 Скільки ченців-самітників перебувало в підземеллях в початковий період, нам невідомо, але ми знаємо, що вони жили окремо - кожний в своїй печерці. На загальну молитву вони сходились у підземну церкву Похвали Богородиці. 

 В кінці XI - на початку XII століття біля печер спорудили невелику муровану церкву, яку назвали в честь пророка Іллі. Спочатку церква була однокупольна з покрівлею, викладеною листами свинцю. Інтер'єр було прикрашено фресками, підлога вимощена керамічними плитками. 

 У 1239 році Чернігів захопили і зруйнували монголо-татари. Богородицький монастир занепав. Більше 400 років про нього немає згадки в жодному з відомих писемних джерел. Але археологи знайшли підтвердження, що життя все-таки жевріло в печерах. 

 1649 рік став роком другого народження монастиря та Іллінської церкви. Вони були відновлені козацьким полковником Степаном Подобайлом, який вважав святого пророка Іллю своїм небесним заступником. 
 Храм змінив свій вигляд. Він став трибанним. 
 Степан Подобайло, який став гетьманом Лівобережної України, загинув у боях з поляками за свободу України 20 вересня 1654 року і був похований біля Іллінської церкви. 

 Пам'ятний камінь на честь гетьмана Степана Подобайла встановлено перед дзвіницею Іллінської церкви. 

 Наприкінці XVII сторіччя турботу про Іллінську церкву і монастир бере на себе архієпископ Лазар Баранович. Він хотів перетворити Іллінський монастир в резиденцію українського митрополита. Тому в 1679 році він перевозить із Новгорода-Сіверського свою друкарню і розміщує її в Іллінському монастирі. 

 А двома роками раніше він приступає до створення величного архітектурного ансамблю на горі, на захід від Іллінської церкви. Спочатку на великому майданчику звели трапезну Введенську церкву (1677 -1679 рр.) і три келійні корпуси. Через два роки почалося будівництво грандіозного Троїцького собору. Після смерті Лазаря Барановича його справу продовжив його наступник архієпископ Феодосій Углицький. Побудований  в 1695 році, собор був освячений, і з того часу монастир став називатись Троїцько-Іллінським. 

 У XVIII столітті монастирський комплекс розширюється. Тут будують три кутові башти і будинок ігумена (1750 рік). Пізніше, в 1775 році, зводять п'ятиярусну дзвіницю висотою 58 метрів. 

 Троїцько-Іллінський монастир був великим феодальним господарством. В середині XVIII сторіччя йому належали 10 тисяч кріпаків, 24 села, 30 млинів, багато орної землі, лісів, озер. При монастирі були друкарня і бібліотека, яка в 1776 році налічувала 11304 книги. 

 З метою залучення прочан підземний монастир перебудовується і розширюється. Окремі печери з'єднуються галереями і створюється великий підземний комплекс, який отримав назву печери Антонія. Загальна довжина досліджених археологами підземель складає 350 метрів. Вони складаються з трьох, одягнених в цегляну кладку, церков, каплиці, а також кількох галерей та келій. 

 Колись печери Антонія з'єднувала з іншим великим комплексом в товщі гори протилежного схилу- яру, який відокремлює Іллінську церкву від Троїцького собору, дерев'яна наземна галерея. 
 Той комплекс, недавно знайдений археологами, чекає своєї реставрації. 

 Ці підземелля по обидва боки глибокого яру є лише частиною своєрідного печерного міста, створеного в надрах Болдиних гір протягом століть. Навіть в освічене і атеїстичне XX століття тут  виникали підземні храми і келії, влаштовувались гробниці. Прикладом тому є печери, які викопали ченці Аліпій і Лаврентій в урочищі Маліїв яр, нижче огорожі Троїцького монастиря. 

 У наш час Лаврентія канонізували, і його мощі, як і мощі Феодосія Углицького, виставлені в інтер'єрі Троїцького собору. Вони є головними християнськими святинями нашого краю. 

 Болдині гори - меморіальний некрополь. В різних куточках цієї території поховані люди, котрі склали славу Чернігівської землі. Це представники знатних родин, відомих далеко за межами України, - Кочубеї, Милорадовичі, Скоропадські, дипломат і поліглот Г. Щербина, відомий байкар Л. Глібов, етнограф О. Маркович і М. Коцюбинський - класик української літератури, який прожив у Чернігові 15 років і помер у 1913 році. Тут він написав свої кращі твори "Fata Morgana", "Тіні забутих предків" та інші. 

 На виступі гори, на перетині вулиць Толстого, Гліба Успенського і Лісковицької споруджено величний монумент над могилою Невідомого солдата. В урочищі Маліїв яр, де фашисти в роки окупації розстріляли 1200 мешканців Чернігова, встановлено памятник. 

 На сьогодні всі вищезгадані історичні місця на Болдиних горах приваблюють до себе численних туристів, які відвідують Чернігів.
Категорія: Архітектурні пам'ятки | Додав: Anya_K (27.10.2013)
Переглядів: 2055 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: